Заїкання
Заїкання - це порушення ритму, темпу та плавності мовлення. Може проявлятися у вигляді "судомних скорочень" в артикуляційному апараті, дихальному відділі або на рівні голосового апарату.
Починається зазвичай у дитячому віці з активним ростом словникового запасу, хлопчики страждають у 4 рази частіше за дівчат.
Заїкання може бути наслідком багатьох причин. Але передусім це особливість роботи нервової системи та функціонування мозку, погодьтесь, що багатьох дітей лякають собаки, але не всі після цього починають заїкатись. Тобто, причиною яка стимулюватиме запинки в мовленні може бути будь-що, якщо нервова система схильна відповісти таким проявом.
Заїкання може посилюватись при перевтомі, під час прояви хвороби або загостренні хронічної, у випадках тривалої психотравмуючої ситуації у сім'ї або дитячому колективі.
Важливо врахувати комплексність у підході: відвідування невролога, психолога, логопеда. Найчастіше чудовий ефект дає період мовчання — утримання від спілкування, так найшвидше знижується стрес і дитина буде більш готовою до запропонованих видів терапій.
Поради батькам дітей, що заїкаються:
- Важливо створити спокійну, доброзичливу атмосферу, де знаходиться дитина: сім'я, дитячий колектив.
- Дотримуватись режиму дня: дитина повинна достатньо відпочивати, особливо це стосується сну. Намагайтесь уникати перевтоми нервової системи дитини.
- Звикайте говорити з дитиною не поспішаючи, навіть на розспів, неголосно, спокійно, уникайте підвищених тонів, різких жестів, вибухових інтонацій.
- Неочікувані сюрпризи можуть підвищити тривогу і викликати переляк у дитини.
- Не підганяйте та не перебивайте свого малюка, коли він вам щось розповідає.
- Частіше хваліть свою дитину, проявляйте ласку, підтримуйте її тактильним контактом, намагайтесь частіше доставляти їй позитивні емоції.
- Не потрібно фіксуватись на заїканні дитини, змушувати її промовляти важкі слова по декілька разів.
