Що вчителі повинні знати про дисграфію
Дисграфія – розлад у навчанні, який впливає на письмо: як на фізичний процес, так і на розміщення тексту. Від психологів можна почути, що це порушення письмового висловлення. Цей стан впливає і на мисленнєві процеси, і на навички моторики. Саме тому учням важко викласти свої думки на папері. Оскільки шкільні контрольні вимагають писання в тій чи іншій формі, дисграфія може спричини проблеми з навчанням. Встановлено, що вона виникає у 4-20% людей у популяції.
Уявіть, що вам дали завдання написати коротку відповідь на запитання “Поясніть головні причини Громадянської війни у США”. Більшість людей почне думати про те, що вони вивчили з цієї теми, шукаючи в пам’яті потрібні факти. Згодом вони складуть з цих фактів те, що хочуть висловити, візьмуть ручку і почнуть писати.
Учні з дисграфією в тій же ситуації стикаються з багатьма проблемами. По-перше, вони мають проблеми з організацією думок на певну тему, навіть якщо добре її знають. Тоді, коли час почати писати, їхні моторні навички створюють їм ще більшу проблему з записуванням думок. Насамкінець відповідь залишається погано висловленою і нерозбірливо написаною, яка найчастіше не відображає їхніх справжніх знань і здібностей.
ЯК РОЗПІЗНАТИ ОЗНАКИ ДИСГРАФІЇ
Майже кожному, щоб навчитись писати, потрібно багато практики. Тож як визначити, чи учню потрібно більше спроб, чи в людини дисграфія? Ось деякі ознаки для кожного віку.
Дошкільнята
Навіть до того, як діти почнуть писати, дисграфія може подавати певні сигнали. Проблеми з моторикою можуть змушувати дитину незграбно тримати олівець чи мати труднощі з поєднуванням крапочок на папері. Такі діти рідше обирають розфарбовки як розвагу, бо тримати олівець їм незручно.
Коментар медичного психолога і графолога Марини Фоменко
Часто в дошкільному віці в таких дітей є проблеми з мовленням: вони або довго не говорять, або погано вимовляють звуки.
Початкова школа
Найімовірніше, саме в цей час дисграфія виявить себе в повній мірі. Ви помітите, що учень незграбно тримає ручку, хай скільки разів ви це виправляєте. Письмо зазвичай не просто неохайне, а нерозбірливе – таке, що сама дитина не може його прочитати. Також учню важко правильно розмістити і визначити розмір букв – він часто плутає великі й малі літери. Письмо – основна проблема, незалежно від повторень.
Коментар Марини Фоменко
У школі дисграфію можна запідозрити у другому класі, бо в першому діти ще не так багато пишуть. Що на це вказує?
- Дитина починає писати де хоче: з середини чи з кінця рядка, не орієнтується у просторі.
- Літери у слові різних форми і розміру – гострі й круглі, маленькі й великі.
- Дитина пише дзеркальне відображення певних літер. До шести років це трапляється майже з усіма. Але в 7-9 років це вказує на порушення.
- Дитина робить нетипові помилки у словах: переставляє місцями склади (хоче написати “жаба”, а пише “бажа” чи замість “домашня робота” – “шадомня робота”).
- Розділових знаків немає або вони не там, де потрібні. Тобто дитина може ставити коми після кожного слова.
- Відсутність пробілів між словами. Ціле речення може бути написане одним словом.
- Багато виправлень у зошиті.
Якщо є всі ці ознаки (одні можуть бути більше виражені, а інші менше), вчителю потрібно спостерігати за поведінкою дитини. Як правило, діти з дисграфією мають також синдром дефіциту уваги. Для того, щоб зрозуміти матеріал, їм треба набагато довше зосереджуватися і вони швидше втомлюються.
Також можуть бути порушення орієнтації у просторі. Ці діти завжди в синцях, бо не помічають кути чи у 8-9 років не можуть зловити мячик з близької відстані. Крім того, діти з дисграфією мають труднощі із зав’язуванням шнурків.
Середня і старша школа
Будь-якою ціною учні з дисграфією уникають і відтягують роботу над письмовими завданнями. Хоча вони можуть неймовірно добре висловлювати свої думки вголос, вони заглядатимуть у порожню сторінку годинами без жодного прогресу. Коли вони пишуть, їхні думки, навіть їхні слова, часто незавершені. Також їм важко робити конспекти у класі, а те, що вони записують, часто неможливо потім використати.
Навіть на уроках математики записування довгих рівнянь може бути викликом.
Інші виклики
Оскільки дисграфія пов’язана з моторикою, вона може спричиняти також проблеми з використанням ножиць чи чищенням взуття. Нездатність таких людей організувати свої думки може означати проблеми зі складанням списків.
ПІДТРИМКА ДІТЕЙ З ДИСГРАФІЄЮ
Якщо ви підозрюєте, що маєте учня з дисграфією, попрацюйте над тим, щоб це виявити і скласти для дитини спеціальний план. Письмо – ключова навичка, тому раннє втручання – найкращий спосіб дати дітям шанс на успіх. Спеціаліст може визначити правильні рішення для вашого учня, але все ж є деякі загальні стратегії, які можна спробувати.
Думайте ширше (не тільки про олівці і ручки). Для дітей з дисграфією неймовірно складно навчитися писати. Вам доведеться застосувати креативні методи: поексперементуйте з різними видами письмового приладдя і паперу (міліметрівка може бути особливо корисною), заохочуйте більше практикуватися вдома. Із зусиллями і практикою писання від руки може значно покращитися, хоча й може назавжди залишитися нелегким процесом.
Коли можливо – дозволяйте учням з дисграфією виконувати завдання усно. Забезпечте їх друкованим конспектом або дозвольте записувати лекції на диктофон.
Дайте їм більше часу. Як і з іншими навчальними розладами, інколи діти потребують більше часу. Дозвольте їм починати роботу раніше і закінчувати пізніше і навіть доопрацьовувати вдома, щоб завершити її у комфортному темпі.
Будьте гнучкими щодо граматики та орфографії. Завжди переконуйтесь, що насправді оцінюєте знання. Якщо спосіб написання не особливо важливий для завдання, не зараховуйте орфографічні і граматичні помилки.
