Міфи про мовлення
Міф 1. Дитина, яка не говорить або має складні мовленнєві порушення, переросте, розговориться. "А якщо причиною є кіста в мозку? А якщо причина - порушення м 'язового тонусу? а якщо причина - психологічна травма і як наслідок - мутизм? Ви вірите, що дитина сама "переросте" ці проблеми? ***Я знаю багатьох дітей, які навчаються в школі або закінчили її, але не переросли. Якщо Вас турбує мовлення дитини - проконсультуйтесь з грамотним логопедом-психіатром-неврологом і будете знати, чи потрібно чекати і спостерігати, чи негайно щось робити."
Міф 2. Дитина не говорить через коротку вуздечку. "Навіть коли вуздечка дуже коротка, це може вплинути на вимову лише деяких звуків, але точно це не буде причиною затримки чи відсутності мовлення (попробуйте говорити, притиснувши язик до низу і не рухаючи ним) "
Міф 3. Дитина лінується говорити. "Може бути, що в дитини немає мотивації говорити або знижена пізнавальна активність, але це далеко не "лінивість". І з цими причинами потрібно працювати. І є велика ймовірність, що вони є симптомами якихось складніших порушень ."
Міф 4. Звертатись до логопеда можна з 4-ох років. "Насправді, логопеди працюють з дітьми від народження. І багато мовленнєвих проблем потребують раннього втручання. Проте, якщо в дитини є порушення лише з вимовою певних звуків, тоді так, їй справді варто відвідувати логопеда після 4-ох, оскільки до цього часу формується правильна вимова звуків (а якщо говорити про звук Р - то можна чекати і до 5,5-6років) "
Взято з публікації facebook
Школа корекційної педагогіки Христини Ткач
